Щороку в Австрії народжуються тисячі дітей, які з першого дня життя живуть у країні, громадянства якої не мають. Їхній дім – Австрія: тут вони ростуть, ходять до дитсадка й школи, розмовляють німецькою та заводять друзів. Багато хто з них ніколи не жив в іншій країні. Проте за австрійським законом самого лише факту народження в Австрії недостатньо, щоб стати її громадянином.
Причина – так званий принцип походження. В Австрії громадянство насамперед успадковується від батьків, а не набувається за місцем народження. Якщо жоден із батьків не має австрійського громадянства, дитина, як правило, не отримає його автоматично, навіть якщо обоє батьків народилися в Австрії чи вже десятиліттями живуть і працюють у країні. Натомість дитина австрійських громадян може отримати австрійське громадянство й тоді, коли народилася за кордоном.
За даними ініціаторів нової громадянської ініціативи, щодня в Австрії народжується близько 50 дітей, які не отримують австрійського громадянства. Це приблизно 18 000 дітей на рік, тобто кожна четверта новонароджена дитина. Місцем їхнього народження, дорослішання й майбутнього життя часто є Австрія, але юридично вони залишаються громадянами іншої країни. Саме тому й було започатковано ініціативу «Ein Pass, der passt!». Її ініціатори – політологи Райнер Баубек і Ґерд Вальхарс та активістка Ольга Косанович – вимагають змінити австрійське законодавство й запровадити можливість автоматично набувати громадянство за народженням на території Австрії за певних умов.
Вимога полягає не в тому, щоб кожна народжена в Австрії дитина безумовно отримувала австрійський паспорт. Пропонується, щоб право на громадянство від народження мали діти, чиї батьки вже кілька років законно проживають в Австрії. Так визнавався б зв’язок між дитиною та країною, у якій вона народилася, а тривале законне проживання батьків було б основною умовою. Така система відома як умовний принцип місця народження (Geburtslandprinzip). Вона вже діє в деяких європейських країнах, зокрема в Німеччині. Там дитина іноземців може автоматично отримати німецьке громадянство, якщо народилася в Німеччині й щонайменше один із батьків відповідає встановленим умовам, серед яких п’ять років законного проживання та безстрокове право на проживання.
Чому започаткували ініціативу?
Ініціатори петиції вважають, що нинішня австрійська система створює дедалі більший розрив між населенням, яке фактично живе в країні, і населенням, яке має повні громадянські та політичні права. За їхніми даними, приблизно п’ята частина людей, які живуть в Австрії, не має австрійського громадянства й тому не може брати участь у загальнонаціональних виборах.
Проблема стосується не лише дорослих, які переїхали до Австрії. Вона передається й наступним поколінням. Діти, які народилися й виросли в Австрії, можуть роками залишатися без її громадянства. Коли вони стають повнолітніми, то не мають права голосу на виборах до австрійського парламенту, хоча все життя прожили в країні, а рішення австрійських політиків безпосередньо впливають на їхнє майбутнє.
Чинний закон дозволяє людям, народженим в Австрії, за певних умов подати заяву на громадянство після шести років законного й безперервного проживання. Однак це не автоматичне право лише на підставі народження. Потрібно подати заяву та виконати додаткові умови, зокрема мати забезпечений прожитковий рівень і відповідати іншим вимогам натуралізації. Саме ці умови багатьом родинам важко виконати.
Ініціатори вважають, що автоматичне громадянство від народження, за встановлених умов для батьків, розв’язало б одразу кілька проблем. Діти від початку життя мали б чітку юридичну належність до Австрії, родинам не довелося б проходити тривалі й дорогі процедури натуралізації, а державна адміністрація була б звільнена від частини заяв на громадянство.
Окрім правових і адміністративних питань, ініціатива відкриває й набагато ширшу суспільну дискусію: чи можна вимагати від дітей, які народилися й виросли в Австрії, спершу інтегруватися в суспільство, до якого вони вже належать?
Понад 20 000 підписів за зміну закону
Петицію започаткували в жовтні 2026 року на платформі mein #aufstehn; вона адресована федеральному уряду Австрії та правлячим партіям. 20 жовтня її представили громадськості, а 29 жовтня вона перетнула позначку в 20 000 підписів. 31 жовтня на сторінці петиції було вже понад 22 000 підписів. Ініціативу підтримують численні представники науки, культури, політики та громадянського суспільства, серед них колишній канцлер Австрії Франц Враніцкі, колишній єврокомісар Франц Фішлер, письменниця й лауреатка Нобелівської премії Ельфріде Єлінек, колишня міністерка юстиції Альма Задіч та багато інших.
Особливу увагу привернула реакція президента Австрії Александера Ван дер Беллена. У телесюжеті, показаному 26 жовтня з нагоди австрійського державного свята, дівчинка запитала його, чому діти, народжені в Австрії, не отримують автоматично австрійського громадянства. Президент відповів, що й сам підтримав би таку ідею, але чинний закон інший. Його заява не є анонсом зміни закону, проте це важлива публічна підтримка дискусії про реформу.
Щоб пропозиція стала реальністю, потрібне політичне рішення та зміна австрійського Закону про громадянство. Петиція сама по собі не має сили закону, але її ініціатори хочуть показати, що в суспільстві є підтримка іншого врегулювання громадянства. У центрі дискусії – просте, але важливе запитання: чи має громадянство залежати майже винятково від громадянства батьків, чи держава має визнавати й те, що людина в ній народилася, виросла і саме вона є її домом? Для тисяч дітей, які щороку народжуються в Австрії, відповідь на це запитання може мати довгострокові наслідки – від правової певності й відчуття належності до можливості колись рівноправно брати участь у демократичному ухваленні рішень.
Політичні реакції: між підтримкою та різким спротивом
Ініціатива щодо полегшення набуття австрійського громадянства викликала численні реакції в австрійській політиці. Тоді як представники Зелених підтримують реформу, правляча Австрійська народна партія (ÖVP) рішуче відкидає можливість пом’якшення чинних правил. Дискусія особливо загострилася після заяви президента Александера Ван дер Беллена, а наприкінці жовтня стала однією з тем телевізійних дебатів і медійних повідомлень.
Міністерка з питань інтеграції Клаудія Бауер від ÖVP вважає, що підстав змінювати закон немає. В інтерв’ю щоденній газеті Heute вона наголосила, що в Австрії вже є чіткі правила набуття громадянства і пом’якшувати їх не слід. На її думку, люди, які хочуть стати громадянами Австрії, мають розмовляти німецькою, бути фінансово незалежними, поважати австрійські цінності й не мати судимостей.
Особливу увагу привернула її заява про дітей, які народилися й виросли в Австрії. Бауер вважає, що самого місця народження недостатньо, бо на виховання дітей сильно впливають батьки та родинне середовище. За її словами, цінності, які передаються в родині, не обов’язково узгоджуються з австрійськими. Міністерка також застерегла, що лібералізація громадянства може створити сильний ефект притягання для імміграції до Австрії, так званий «Magnetwirkung». Тому вона виступає проти пом’якшення чинних умов. Подібну позицію обстоює й генеральний секретар ÖVP Маркус Ґштеттнер, який 28 жовтня взяв участь у телевізійних дебатах у програмі ZiB 2 на ORF. Його співрозмовницею була одна з ініціаторок ініціативи, режисерка Ольга Косанович, а розмову вів журналіст Армін Вольф.
Ґштеттнер захищав австрійський принцип успадкування громадянства та чинні законодавчі умови, які вважає справедливими. На його думку, громадянство має бути пов’язане з успішною інтеграцією, знанням мови та фінансовою самостійністю. Він визнав, що окремі випадки можуть бути складними, особливо коли людина не виконує якоїсь формальної умови через різницю в кілька днів, але наголосив, що правова система передбачає оскарження й нові процедури. Під час розмови порушили й питання вартості натуралізації. Ведучий Армін Вольф навів приклад родини з чотирьох осіб у Відні, для якої процедура набуття громадянства може коштувати близько 4500 євро. Ґштеттнер відповів, що такі витрати пов’язані з адміністративною процедурою й різняться між федеральними землями Австрії. Не прийняв він і критики щодо вимог до доходів, вважаючи фінансову самостійність важливою передумовою громадянства.
«Noch lange keine Lipizzaner» – Ольга Косанович: народилася в Австрії, але досі без громадянства
Особистий приклад режисерки Ольги Косанович показує, наскільки складною може бути процедура набуття громадянства навіть для людей, які все життя прожили в Австрії. Косанович народилася в Австрії, тут виросла, навчалася, створила родину та збудувала професійну кар’єру. Попри це, вона досі не має австрійського громадянства.
Цю проблему вона дослідила й у документальному фільмі «Noch lange keine Lipizzaner», що вийшов 2025 року, де розповідає про австрійську систему натуралізації та перешкоди, з якими стикаються люди без австрійського паспорта.
У телевізійних дебатах вона пояснила, що її власна процедура досі не завершена. Однією з перешкод є періоди перебування за кордоном, а нині ще очікується розв’язання адміністративних питань у Сербії. Косанович вважає австрійське законодавство надто складним, незрозумілим для багатьох громадян, а чинну систему такою, що створює перешкоди замість полегшувати інтеграцію. Під час розмови вона вказала й на різницю між людьми, які автоматично успадковують громадянство від батьків, і тими, хто для того самого права мусить доводити доходи, виконувати численні умови та сплачувати високі збори. Вона навела й приклад власної родини: її син має австрійське громадянство, а вона, попри те що народилася й виросла в Австрії, – ні. Таку ситуацію вона вважає важко зрозумілою і застерігає, що тривале виключення великої кількості мешканців із політичного ухвалення рішень може стати проблемою для демократії.
Зелені вимагають реформи, ÖVP хоче зберегти суворі правила
Колишня міністерка юстиції та заступниця голови Зелених Альма Задіч підтримала ініціативу «Ein Pass, der passt!». На її думку, чинний австрійський закон про громадянство не відповідає сучасному суспільству й тому факту, що дедалі більше людей ростуть, працюють і живуть у країні без австрійського паспорта. Задіч вважає, що громадянство відіграє важливу роль в об’єднанні суспільства, і саме тому закон має дозволити більшій кількості людей, які вважають Австрію своєю батьківщиною, стати її повноправними громадянами. Вона також критикує високу вартість натуралізації, яка може бути серйозною перешкодою для родин.
Важливою вважає дискусію й директор Інституту перспективних досліджень (IHS) Гольґер Бонін, який привітав порушення питання громадянства. Водночас в ÖVP заявляють, що громадянство має залишатися пов’язаним із суворими критеріями і чинну систему не можна змінювати лише через те, що хтось народився на австрійській території.
Наразі немає ознак того, що ініціатива незабаром призведе до зміни закону. Рішення про це мав би ухвалювати австрійський парламент, а між політичними партіями немає згоди щодо запровадження умовного принципу громадянства за місцем народження. Проте дискусія знову порушила питання, яке стосується сотень тисяч мешканців Австрії. За даними, наведеними в публікації газети Der Standard, майже 300 000 людей народилися в Австрії, але не мають австрійського громадянства. Їхнє становище показує, що питання громадянства – це не лише тема міграційної політики, а й дискусія про те, як у сучасній Австрії визначаються належність, інтеграція та громадянські права.
Як це врегульовано в інших європейських країнах?
Поки Австрія обговорює можливу реформу громадянства, чимало європейських країн уже роками застосовують різні моделі, за якими діти іноземців можуть отримати громадянство країни свого народження. Утім, у жодній державі Європейського Союзу немає повністю безумовного права на громадянство лише за місцем народження, яке традиційно відоме в окремих країнах Америки.
Згідно з аналізом Європейського парламенту від лютого 2025 року, п’ять держав – членів ЄС мали систему умовного набуття громадянства за місцем народження: Німеччина, Бельгія, Ірландія, Греція та Португалія. У цих країнах діти іноземців можуть отримати громадянство вже від народження, але лише якщо їхні батьки відповідають певним умовам, найчастіше пов’язаним із тривалістю проживання. В інших країнах, як-от у Франції, громадянство можна набути автоматично пізніше – під час дорослішання або з повноліттям.
Німеччина: Дитина, народжена в Німеччині, автоматично отримує німецьке громадянство, якщо щонайменше один із батьків законно живе в країні не менше п’яти років і має безстрокове право на проживання. Ці правила діють із червня 2024 року. Діти можуть зберегти й громадянство своїх батьків.
Франція: Дитина іноземців, народжена у Франції, може автоматично отримати французьке громадянство у 18 років, якщо на той час живе у Франції та з одинадцяти років щонайменше п’ять років проживала в країні. За певних умов громадянство можна отримати вже в 13 чи 16 років.
Ірландія: Дитина, народжена в Ірландії, може отримати ірландське громадянство від народження, якщо щонайменше один із батьків законно проживав у країні не менше трьох із чотирьох років перед народженням дитини, з певними обмеженнями щодо виду проживання. До 2005 року правила були значно ліберальнішими.
Португалія: Після змін до закону в травні 2026 року для набуття громадянства за народженням на цій підставі потрібно, щоб щонайменше один із батьків мав п’ять років законного проживання в Португалії. Для набуття громадянства потрібна також відповідна заява.
Бельгія: Дитина, народжена в Бельгії, може отримати бельгійське громадянство за виконання особливих умов, що стосуються місця народження батьків або їхнього тривалого проживання. Один із варіантів передбачає, що батьки живуть у Бельгії щонайменше десять років, з додатковими законодавчими умовами.
Греція: Дитина, народжена в Греції, може набути грецьке громадянство, якщо батьки відповідають умовам тривалого законного проживання, у певних випадках – щонайменше п’ять років. Важливу роль відіграє й навчання дитини в Греції. Громадянство не надається безумовно кожній дитині від народження.
Іспанія: Дитина, народжена в Іспанії, як правило, отримує іспанське громадянство, якщо щонайменше один із батьків також народився в Іспанії, з винятками, передбаченими законом. Діти, які не мають цього права, можуть подати заяву на громадянство після одного року законного проживання за виконання інших умов.
Італія: Діти іноземців, народжені в Італії, як правило, не отримують італійського громадянства автоматично. Однак якщо від народження до повноліття вони безперервно законно жили в Італії, то можуть набути його окремою заявою після досягнення 18 років у визначений законом строк.